Ср. Июн 29th, 2022
Як Путін постійно намагається виправдати окупацію України - аналіз ЦПД

Тому досить цікаво, як змінювалась риторика його публічних заяв протягом останніх років.

Тож ЦПД при РНБО аналізує риторику Путіна.

2001 рік – «Я не уявляю своєї власної країни у відриві від Європи і так званого цивілізованого світу. Ледь уявляю НАТО як ворога».
2002 рік – «Ми не ставимося до НАТО, як до ворожої організації».
2003 рік – «Від моменту розпаду радянського союзу російська федерація втратила десятки тисяч своїх споконвічних територій. Ви пропонуєте зараз все ділити спочатку? Повернути нам Крим, частину територій інших республік колишнього радянського союзу, ви цього хочете?»
2008 рік – «Крим не є ніякою спірною територією, там не було ніякого етнічного конфлікту, на відміну від південної Осетії та Грузії. Росія давно визнала межі нинішньої України. Питання про повернення Криму та Севастополя віддає провокаційним змістом».
Вересень 2013 року – «Україна свого часу здобула частину території за рахунок росії. Але треба виходити з реалій, що значна частина українського народу цінує самостійність, тобто незалежність».
В лютому 2014 року путін хоча і називав зміну влади в Україні «озброєним переворотом», підтримав територіальну цілісність України. Жодних заяв про федералізацію України на тому етапі не було.

Вже тоді експерти радили скептично сприймати «мирну риторику» Путіна щодо України та конфлікту на Сході.

2021 року Путін визнавав владу України. І хоча критикував прагнення України вступити до НАТО та ЄС, ніде не заявляв про наміри вводити війська.

«Навіть на фоні загострення конфлікту на Донбасі у березні 2021 року путін заперечував вірогідність військового вторгнення і обґрунтовував нарощування військової присутності біля українських кордонів навчаннями, які нібито нікому не загрожують», — пишуть фахівці.

21 квітня 2021 року Путін зробив заяву-погрозу про «червону межу» у відносинах НАТО, визначив росію «третьою стороною» у конфлікті та наголосив, що вирішувати проблеми з Донбасом українській владі потрібно з керівниками т. зв. «ЛНР» та «ДНР».

Путінська стаття від 12 липня 2021 року на офіційному сайті кремля «Про історичну єдність росіян та українців», крім безлічі вже вживаних російською пропагандою маніпуляцій про «спільну історію», містила головну тезу – «справжня суверенність України можлива лише в партнерстві з РФ».

Від початку 2022 року Путін дедалі нав’язливіше говорив про загрозу безпеці росії з боку НАТО в контексті України.

29 березня росія під час переговорів про припинення вогню висловила готовність відмовитись від «денацифікації» та «демілітаризації» України в обмін на відмову від вступу до НАТО.

Згодом росія вже офіційно змінила риторику – кардинально скоротила військову активність в районі Києва та Чернігова і зосередила сили на Донбасі, захоплення якого назвала головною метою «спецоперації».

Путінські метання не залишилися поза увагою світових лідерів.

Під час публічного заходу 10 червня 2022 року в Каліфорнії президент США Джо Байден заявив, що метою російського диктатора путіна є не просто повномасштабне вторгнення до України.

«Понад 100 000 росіян вторглися до країни в центрі Європи в той час, коли ми думали, що це неможливо. Путін знищує всі українські культурні центри – музеї, школи, історичні пам’ятки. Він намагається знищити культуру країни. Ідея, що ми можемо стояти осторонь і дозволити цьому статися, просто неможлива. І тому ми посилили НАТО і надаємо допомогу Україні», – сказав він.

Заява лідера США лише вчергове доводить – з точки зору способу ведення ця війна носить геноцидний характер.

Відсутність зв’язку з реальністю в офіційних заявах путіна свідчить: його риторика змінюється, залежно від невдач його армії в Україні – від «всесильного лідера» до загнаного у кут воєнного злочинця, готового забути про початкові безмежні амбіції та йти на компроміси.

Путінська росія не може добровільно розлучитися зі своїми імперськими звичками та відмовитися від своїх претензій на Україну.

Кремль готується до «затяжної війни» в Україні й прагне не лише встановити повний контроль над Донецькою, Луганською, Херсонською областями, а й забезпечити сухопутні коридори між анексованим Кримом і частиною Донецької області та до невизнаної Придністровської Молдовської Республіки».

Раніше повідомляли, що херсонці не приймають «рускій мір». Жителі міста свідомо проігнорували святкування дня росії.

Читайте також:

Кремль відмовив засудженим у «ДНР» до страти британцям у статусі військовополонених
Німецька зброя: чи стримає уряд Олафа Шольца свою обіцянку допомогти Україні
У США відреагували на смертний «вирок суду» в «ДНР» щодо іноземців, які воювали за Україну
Дополнительно:
Як Путін постійно намагається виправдати окупацію України - аналіз ЦПД

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.