Пн. Авг 15th, 2022
Фельдшерка з Київщини у війні втратила сина і дім, селяни об’єдналися заради допомоги їй

Тетяна Камаєва через окупантів зосталася без сина та будинку. Але за 50 років, місцеві кажуть, що нікому не відмовила в допомозі ні вдень, ані вночі, тож тепер вони рятують її, йдеться в ТСН.

«Я щодня плачу. Просто я стараюсь, якщо сльози — відразу вийти, щоб ніхто не бачив. Мені ще гірше, як жаліють», — каже жінка.  

Їй 70 років, а пів століття з них вона працює фельдшером у селі Луб'янка. Під час окупації села вона робила свою роботу. Щоб ставити крапельниці, збивати тиск, знеболювати — ходила сільськими стежками, які знає лише вона, щоб не потрапляти на очі окупантам.

Одного разу, коли фельдшерка повернулася додому, хвіртка була відкрита настіж. Виявилось, що це врятувало відразу дві родини, вони забігли через відкриту хвіртку, вибили вікно і залізли через нього до хати пані Тетяни, щоб сховатися від обстрілів окупантів. Ці дві родини намагалися прорватися через блокпости росіян, але їх авто розстріляли.  Водій загинув на очах у своєї дружини й дітей. Його поховали у садку пані Тетяни. Решту людей з машини вона врятувала — це були троє дітей і троє дорослих, двоє з яких поранені. «Я так перев’язувала їх, так би зашила, але я не знаю, чи там є осколок», — пригадує жінка.

Особливо складне поранення було у пані Оксани — розірване передпліччя. Фельдшерка зупинила кровотечу, робила перев'язки і колола антибіотики. 7 днів пані Тетяна виходжувала дорослих і годувала дітей, поки не вдалося їх вивезти з села. «Пані Тетяночка — наш ангел-охоронець, якби не вона, нас би тут не було живими», — кажуть врятовані.

Сама Тетяна Іванівна під час окупації втратила сина. Василь пішов до сусіднього села і вже не повернувся. Вона чекала на нього 20 днів. Як він загинув — вона досі не знає. Змогла перепоховати, вже як росіяни відійшли. А в останній день перед відступом до її двору прилетіли уламки артилерійських снарядів і пошкодили дім.

Про історію пані Тетяни дізналися волонтери фонду «Ми вдома» і були приголомшені. Команда стала до роботи, розібрали те, що вже не можна було врятувати, змурували нову стіну, перекрили дах. На все витратили 80 тисяч гривень, 30 з яких зібрали селяни. Решту жертвували люди з різних куточків України. Але щоб пані Тетяна могла жити в цьому дому ще потрібно виконати чимало робіт. «Плануємо зайнятися вікнами і зробити житлові умови більш-менш. Тисяч сто піде», — кажуть волонтери.

Ці гроші для відновлення будинку ще треба зібрати. Поки Тетяна Іванівна поневіряється чужими хатами. І щодня мріє повернутися до свого дому, де до війни було затишно і був живий її Василь. «Є приказка, що чужа хата — гірше ката, і оце вона в мене в голові», – каже жінка.

Волонтери обіцяють, що зроблять все можливе, аби до зими Тетяна Іванівна повернулася до свого дому. А вона натомість обіцяє робити те, що у неї виходить найкраще — рятувати людей. Вона не припиняє це робити 50 років. І каже, поки зможе ходити, їздити велосипедом — вона буде їхати до тих, хто хворіє і кому потрібна допомога. За це її в селі Луб'янка називають «янголом-охоронцем».

Картка волонтера, який збирає кошти на відбудову будинку пані Тетяни 5168 7520 1525 6350 в Приватбанку — Олександр Косян.

Читайте також:

Ринок праці в Україні: які професії нині користуються попитом та скільки платять

Полтавський університет в своїй лабораторії облаштував сироварню, щоб годувати сотні переселенців

«Мамо, ми хочемо жити»: мешканці обстріляного села на Одещині розповіли про пережитий жах від прильотів ракет
Дополнительно:
Фельдшерка з Київщини у війні втратила сина і дім, селяни об’єдналися заради допомоги їй

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.