Ukraine

"У цій дупі я відбувся як поет". Як Петро Мідянка заново створює українську мову

Вчора розмовляли про літературну богему, Бу-Ба-Бу, Андруховича в трусах на балконі своєї квартири, який в такому вигляді зустрічав поета, і час від часу, вже в одязі, вів його презентації, про київських митців. Згадували юність. Зараз одягнений в червоні джинси і хіпстерську майку Мідянка годує курей. Розкішним, глибоким, дзвоновим тенором страшенно кричить: «Часу на вірші не маю! Тре оце все робити!». Сердито зиркає з-під густих, як два куща моху, бровей. Проходить повз мене так, наче тут нікого нема. А якщо й є, то краще б не було.

Подумки левитирую. Уявляю, як заверстаю в Макондо цей скажений Луг, а з Мідянки зроблю закарпатського Маркеса. Буде йому і шляхетне розбійниче походження, і локальний міф, і сонет під каву з підпарканного цикорію.

Поет виниряє зовсім не з того місця, в яке пірнав. Ніжно, наче дитину, несе до холодильнику щойно народжене тепле куряче яйце. Задоволений, але вигляду не подає. Виходить в сад, до квітів та кролів.

Макондо, атмєна. Це святий Франциск, що проповідує рослинам. Новий Вергілій в сільському раю з ненависною тачкою для дрів. Діоклетіан без капусти. Мідянка ловить жваві вібрації мого мозку, знову зиркає.

Підіймаюсь з веранди на другий поверх, до бібліотеки, спілкуватись з глосарієм в збірці «40 сонетів та гербарій». З різних боків вдивляюсь в лексеми, намагаюсь домовитись з топонімами і зрозуміти діалектизми без перекладу. Замість цього уява транслює розповідь Мідянки про його дитяче пограбування шкільної бібліотеки та книжки, що горіли в домашній печі: батьки намагались протидіяти надмірному споживанню некорисних в побуті знань.

«Все це фігня, – бурчить, підіймаючись по сходах дерев'яної, вкритої «попоною» з веселеньким автентичним орнаментом, драбини. – Я читаю ботанічні енциклопедії та на їх базі складаю вірші. Спочатку не виходило, потім стало виходить. Так більше ніхто з поетів не робить».

Миттєво пригадую ще одну розповідь Мідянки про його перший урок в школі в якості вчителя. Він натхненно читав вірш «Партія веде», а одна учениця сиділа і ржала. Тоді він запустив в неї енциклопедією. Не влучив. Зараз дружать в Facebook. Якщо не перейматись її нескінченними фотками самої себе, вона йому не заважає.

Цікавлюсь, чи підтримує вчитель зв'язки з випускниками. Так, підтримує. Один з них став священником. Подарував наставникові на день народження селфі-палицю і кросівки Columbia.

В будинку Винара – зелений оксамит;
Його подвір'я мощено докладно…
Як виноградник восени принадний.
Бібліотека в домі чимала,
Та й ґазда сам – тямущий із тямущих.
Його минуле – водяна пила,
Стара Угорщина, війна, столиці, пущі…

Обіцяю Мідянці купити антологію української поезії, а собі – знайти енциклопедію-джерело процитованих рядків сонету.